Павло Гірник

Вiдбери менi мову, Господи

Вiдбери менi мову, Господи,
Трохи пам'ятi вiдбери —
Буде вiльно i буде просто
Навзнак падати на вiтри.

Довго мовчки iти туманом,
Посмiхаючись в тихiм снi,
По якому ходила мама,
По якому ходить менi.

Забуватиму окрiм болю,
I Чернечої, i Днiпра
Самовбивчу свою неволю
I вiд неба, i вiд пера.

Буде спокiй i буде сила,
Буде щастя таке земне!..
Тiльки бiльше не буде сина…
I навiщо менi мене?

1999

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle