Розправила крилечка-віти верба,
Замисливсь вітряк, опустивши вітрила…
Весною так мріється легко і сміло,
І манить до себе глибінь голуба.
Весною все хоче кудись відлетіть.
Летять ластівки, і дерева, і зорі…
Говорить трава, і паркани говорять —
Це змова таємна про дальній політ.
Весною не відаєм слова “давно”,
Бо світ цей народжений тільки учора,
І сонце умите, ясне і прозоре,
І кіт відчиняє умите вікно.
Про що там вітряк до верби говорив?
Про що там говорить верба до синички?
“Візьміть і мене із собою, сестрички,
Інакше навіщо я вуса помив?”.
Надія Кир’ян
Весняна змова
Залиште коментар
Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.
Cackle
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Відпалало сонце жарко. В надвечір’ї — ніжні хмарки. Хмарка-лев І хмарка-кіт…
Читати далі »