Анатолій Таран

Веде нерідко доля нас

Веде нерідко доля нас –
і ми їй підкорятись мусимо –
із Сумщини йдем на Кавказ,
йдуть прикарпатці – під Ельбрусами.
Яка б гостинна не була
земля черкеса, осетина,
та не забудемо села,
де мати народила сина.
Той вишні цвіт, той шум тополь,
де першосвіт явивсь дитини.
І скільки не було б в нас доль –
с доля рідної хатини!

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.