Вечірня жінка і ранкова жінка —
Немов вечірня й вранішня зоря.
Ранкову манить росяна стежинка,
Вечірня — в тихім сяйві догоря.
Ранкова жінка і вечірня жінка —
Між ними долі голуба вода.
Ранкова — у віночку із барвінку,
Вечірню осінь листям закида.
Рум’яна перша, друга блідолиця,
На них серпанку золота вуаль.
А у очах одної — таємниця,
У іншої — просвітлена печаль.
Вечірня жінка і ранкова жінка,
І час між ними лінію змиває.
Хвилинка зблисне,
наче намистинка,
І хмаркою по хвилях відпливає.