Вартовий. Мармурові колони.
І огні над примарами веж.
А вгорі золотим медальйоном
теплий місяць над морем пливе.

Положила нервові долоні
на моє на смугляве чоло.
Я в твоїм малиновім полоні,
ллється в жили солодке тепло.

Теплий вітер цілує коліна
і лоскоче вуста і плече.
Темна хвиля до берега лине
і назад одиноко тече.

Але крики і залпи тривожні
і з зеленої тьми — кораблі...
Хто там крикнув: — О Боже мій, Боже!..—
й головою поник до землі.

Пролетіла скажено кіннота,
тільки сухо копита дзвенять...
Повертається важко дредноут,
захлинаються скелі в огнях...

Рядом ти. Мармурові колони.
І спокійний «максим»-кулемет.
А вгорі золотим медальйоном
теплий місяць над морем пливе.