В тобі одній люблю я безліч
Жінок, дівчаток і бабусь.
Числа твоїх облич і масок
Я, наче космосу, боюсь.
Боюсь одкинути завісу
Над безміром твого єства.
Люблю я тайну поєднання
В тобі – людини й божества.
Будь ніжною, це все, що треба
Тобі для влади над людьми.
В своїй істоті звіра хижість
Згаси, та зовсім не затьми,
Хай інколи з твойого ока
У темнощах любовних сцен
Сяйне, як блискавка, спадковий,
Диявольський, космічний ген.
Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками…
Читати далі »
Я стужився мила, за тобою, З туги оберувся мимохіть В явора, що, палений журбою, Сам один між буками стоїть…
Читати далі »
Найдовша з усіх доріг – Дорога твого приходу. Найбільша з усіх таємниць – Таємниця твого обличчя…
Читати далі »
Візьми мене, як арфу, поміж ноги, І грай, і грай, та струни не порви, Бо я прийшов з далекої дороги, Подібний до згорілої трави…
Читати далі »
Був день, коли ніхто не плаче, Був ясний день, як немовля. Та я здригнувся так, неначе Твоє ридання вчув здаля…
Читати далі »