О. Тесленкові
Отак як здавна повелося
В тіні пречистих яворів
Посиплю попелом волосся,
Тим, що іще не нагорів.
Вночі запахне словом раннім
І гострим спогадом гірким.
В легкому сивому тумані
Розтане плаття, наче дим,
Розтане ніч, розтане голос
І тіні тінь, і тінь руки…
І сонця чорно-жовте коло
Край безголосої ріки.
І щоб згубить не довелося
Ані листочка угорі,
Посиплю попелом волосся,
Тим, що іще не нагорів.
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Відпалало сонце жарко. В надвечір’ї — ніжні хмарки. Хмарка-лев І хмарка-кіт…
Читати далі »