В прочахлім Києві, в дворі на Прорізній,
I Іоміж глухих руїн побачив я рояль.
I1 .ітиснувши на бронзову педаль,
До клавішів торкнувся – тихий жаль:
11 є пощастило вижить ні одній
Струні стальній.
На кришці піднятій окреслені мішені:
Фашисти Баха грали на пістолі.
Лишилось гільз латунних зо три жмені
Од парабелума,
Од лютої сваволі,
Що дух прекрасного втоптала в перегній.
Спою сонату на струні сумній
Грав місяць над завалами каміння,
Л гільзи стріляні, мов чортове насіння,
Злорадно блискали на мертвій Прорізній.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »