Павло Гірник

В ніч прозору і тиху, коли обпече

В ніч прозору і тиху, коли обпече
Твої крила гусині хустинка дівоча,
Небо руку важку

покладе на плече

І подивиться в очі.

Час летіти.

Ще теплі долоні чужі.

Час летіти.

Ще крила такі невагомі.

Із останнього вирію їй затужи,
Із останнього неба,

останнього грому.

І нема вороття. І нема самоти.
Навіть болю немає — а туга і туга.
…І тонесеньку свічку собі засвіти.
І молися при свічці за мертвого друга.

1994

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle