Надія Кир’ян

Українським героям

Ці слова не звучать голосніше,
Лиш уява на мить ожива.
І для мене таки найстрашніше —
Скам’яніла від болю трава.
Все життя проходити по лезу
І межу в небуття перейти…
Скам’яніла від горя береза
Шле до вас на могили листи.
Ми змінили неславу на славу,
Повертаємо мертвим борги.
Кам’яніє трава нелукава
На могилах, де сплять „вороги”.
Щоб відкинути слово облуди,
Їх не вернеш тепер з небуття…
Їх не вернеш… Ви чуєте, люди!
Всіх нас треба любить
за життя!

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle