Марта Тарнавська

У мою вітчизну — тишу

Над заметом, як птах вишу:
там пожежа, тут знемога…
У мою вітчизну — тишу
жодна не веде дорога.

Не почують, не напишуть:
йдуть бої — як вістку дам я?
Про мою вітчизну — тишу
вже пропала навіть пам’ять.

Птах крилом по хмарах пише —
пер у нього позичаю:
про мою вітчизну — тишу
вістки жодної немає.