Надія Кир’ян

У лісі опівночі

У лісі опівночі спали дерева.
Опівночі в лісі горіло багаття.
Не спало кохання моє червневе,
Кохання болюче, немов прокляття.

Земля промерзала аж до каміння,
Під листям холодним, тихо тремтіла,
Тремтіла травою, гіллям і корінням
І не могла відігріти тіло.

А в лісі — тиша. А в лісі — ні звуку.
Це безголосся і я не порушу.
Я гріла холодні, знімілі руки —
І не могла відігріти душу.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle