У лісі опівночі спали дерева.
Опівночі в лісі горіло багаття.
Не спало кохання моє червневе,
Кохання болюче, немов прокляття.
Земля промерзала аж до каміння,
Під листям холодним, тихо тремтіла,
Тремтіла травою, гіллям і корінням
І не могла відігріти тіло.
А в лісі — тиша. А в лісі — ні звуку.
Це безголосся і я не порушу.
Я гріла холодні, знімілі руки —
І не могла відігріти душу.
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Три ведмеді вухаті Пішли сіно копати, І картоплю косити, І вирубувать жито…
Читати далі »