У дятла струсу мозку не буває,
Хоч все життя він дерево довбає,
Затиснувши дзьобасте долото.
І стресів, мабуть, не буває теж.
А як же він потрапив під авто?..
Лежить убитий між слідів-мереж.
Забув трудяга дятел те єдине,
Що в мудрої природи є людина,
Якій він цілий вік робив добро...
Ще тепла кров обагрює перо.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »