Платон Воронько

У атомну війну повірити не можна

У атомну війну повірити не можна.
Чому ж мені так боляче-тривожно?
Чому ввижається слизька, одна-єдина
Льодина в морі і – на ній людина?
Жахлива самота – ані душі довкола.
Зола на всій землі давно вже прохолола.
Рябіє струп'ями розтоплене каміння –
Німі надгробочки одвічного творіння
Мільярднорукого розумного труда.
А на крижині мати молода –
Ні мужа, ні дітей не вигляда.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.