Борис Мозолевський

Тим літом у трахтемирові

На світанку приходила бабця Улита,
Приносила спілих грушок полумисок,
Казала: “На, поїж за мого синочка!”
А син її не повернувся з далекої-далекої
І дуже страшної війни.

Тим літом провадилися розкопки
Скіфського Трахтемирівського городища.
Поблизу ж Переяслава
Вже другий місяць знімався фільм “Звільнення”.
Літаки налітали на переправу,
Палили зенітки,
І все було неприродно,
Як у кіно.

Тільки бабця Улита,
Зачувши з садка ті вибухи,
Ховалася в погріб, трусилася,
Казала: “О господи!”
А молодь сміялася над бабою Улитою,
Мовчав тільки другий її чоловік,
Інвалід дід Лукаш,—
Єдиний мужчина на весь Трахтемирів,—
І мені, може, теж було б смішно, коли б —
Коли б так не хотілося
Плакати.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle