Галина Паламарчук

Ти знову вціліла.

Ти знову вціліла. Коли розімкнулися жорна,
явилась на світ, вся обдерта, сплющена, чорна.
Та гупало серце, натужно, неначе вдова
в своїм лихолітті. І знову була ти жива.

Так тяжко із краплі важкої ростити крила.
Так тяжко на ноги сп’ястись, коли день як брила.
Кров твоя пробує жилами знову текти.
Знову ти пробуєш з проклятих жорен втекти.

Дряпаєш камінь, зносиш каміння мішками.
Внадилось, кляте, ходити твоїми стежками.
Тінню за спиною жорна. Але за це
радість найвищої проби ти знаєш в лице.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle