Ти оживаєш у мені
як голос весни
в деревині
я не можу тебе забути
як не може забути дерево
вкритися листям
коли ти відлітаєш
я махаю багряними крилами
щоб за тобою злетіти
але коріння моє міцніше
за мої крила
вони відкриваються
летять за тобою
без мене
болять мені
рани любові
рани нездійсненного польоту
та з них виростають
нові пагони
нові брості
і голос весни
в моїм серці
гучніше лунає.
Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками…
Читати далі »
Я стужився мила, за тобою, З туги оберувся мимохіть В явора, що, палений журбою, Сам один між буками стоїть…
Читати далі »
Найдовша з усіх доріг – Дорога твого приходу. Найбільша з усіх таємниць – Таємниця твого обличчя…
Читати далі »
Візьми мене, як арфу, поміж ноги, І грай, і грай, та струни не порви, Бо я прийшов з далекої дороги, Подібний до згорілої трави…
Читати далі »
Був день, коли ніхто не плаче, Був ясний день, як немовля. Та я здригнувся так, неначе Твоє ридання вчув здаля…
Читати далі »