1
Така густа
ця біла самота.
І так зелено в ярім верховітті…
Та тільки ти на цьому білосвіті
вгадаєш сон,
що в казку пророста.
Тебе не буде,
то й мене
не стане…
Як ти не прийдеш —
світ спіткає мла.
О зелен-казко білого крила!
Прилинь до мене буйним ясноталом…
2
На снігу, мов жарини,
пекучі жоржини
квітнуть.
На біду чи на щастя?
Постривай, не прощайся,
світку…
3
В моїм чеканні —
віра і надія,
в моїх очах
така цвіте любов!
Я той,
хто тричі відчай поборов,
але не зрікся чистих корогов
ясної віри, мужньої надії.
В моїх очах — твоя цвіте любов!
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »