Павло Гірник

Тримай себе.

Тримай себе. Бо ти — король.
А блазень сивий, як завія.
У нього сто світів, сто доль,
І він збрехати не зуміє.

Він скаже, коли ти мовчав,
Йому чи так, чи з нагаями.
Твоя державницька печаль
Завжди у нього під ногами.

Він просто вільний.

Він — не ти,

Якому надано й відтято.
Тобі під ніж — йому в світи,
Тобі щодня, йому — на свято.

Яка це, Боже, марнота,
Але й свобода — від безодні.
Він засміється і спита,
Чи ми не гнані і голодні.

Віддасть останнє —

у пітьму

Не треба ні боргів, ні статків.
Ніхто не бачить, як йому
Ти кажеш “татко”.

Ніхто не бачить, не лайне,
Ніхто не просить.
Це не мені, і не мене.
Напевне, досить.

06.03.2000