Павло Гірник

Трупа Садовського

Оце вже і вдома.

Холоне під вітром калина,

А біля калини упав сивий кінь на бігу…
Пустіть ночувати, дорого і хуртовино,
Нас так небагато сьогодні іде по снігу.

Чи нас не палила одвічна нужда поодинці,
Чи нам попід ребра дочасний мороз не вгорів,
Коли ми вертались додому, як ті погорільці,
Питаючи шлях у останніх сліпих кобзарів?

І що буде потім?

І хто ми тобі, Україно, —

Причинні актори, пройдисвіти, знані будь-де,
Чи тиха сльоза, нерозкаяна, неопалима,
Яка ще тремтить на щоці, та ось-ось упаде?

Оце вже і вдома…

За комір накидає снігу,

Ледь видні вузенькі сліди замете на полях.
Пусти ночувати, країно ласкава і тиха,
Де падають зорі і небо доточує шлях…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle