Пантелеймон Куліш

"Троянда запашна... та чи вона ж то чує..."

Троянда запашна... та чи вона ж то чує
Ті любі пахощі? Ба навіть соловейко,
Чи сам він чує те, чим душу нам чарує,
Як тьоророхкає да ляскотить раненько?

Не знаю. Тілько нам гірка буває правда.
Нехай і рози нас, і солов'ї морочать.
Благословенна се ума і серця зрада,
Як і ті видумки, що інде нам торочать...