Хай місяць цей буде в переліку першим
для справ започатих, сподіваних звершень,
для того, що буде за нашим велінням
на землях відвічних при вічних стремліннях.
Хай все, як і перше, з весни розпочнеться,
і словом весняним любов наречеться,
поділиться світ на чотири керунки,
щоб нам повертати далекі відлунки,
аби не блукать у великому світі,
жаринами обрій повсюди помітим.
Зав’яжемо в цямринах воду біжучу,
замкнемо губами любов кругойдучу,
продовжимось в дітях, у радісних мріях
і новий перелік почнемо, Маріє!
Зійшло, непам’яттю розмилось вчорашнє, літнє, нетривке, і пахолодь заповістилась, і покотилось упівсили…
Читати далі »
Вздовж стежки корінь повзко славсь, Конкретний, як жадання; гриміла збруя раз у раз сама, без коливання…
Читати далі »
Відхилялось чисте небо — жовтий полог йшов у літ, і світився в півня гребінь під вікном, як первоцвіт…
Читати далі »
Виснажується день, забарвлюється тиша, крізь глицю швидко дише — колише павука…
Читати далі »
Вже голос розповивсь і воленьку святкує… Сягаючи тебе, стає мій клич відлунням. Ой скільки голосів кричало моїм горлом: — Волі! Хліба! Мамо…
Читати далі »