Павло Гірник

То потім — і село, і люди

То потім — і село, і люди,
І борони, і відведи.
Відбуду, буду, перебуду
Хоч на ковточечку води.

І не вода, а вже нічого —
Самі слова, самі пісні
Про тих, що позичали Богу
І дарували сатані.

Навіщо, кажете?
Ходімо,
Повз тих, які вже відійшли,
Але хоч грюкнули дверима
В обличчя власної пітьми!

… Така свята і безголова.
Таке пустельне і німе.
І — за плечима — голос мови,
Яка не кривдила мене.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle