Надія Кир’ян

Тільки правда

Стрепенулися вії, мов два крила:
— Пустіть!
Я не хочу пити калинової крові!

Зареготалася лісова луна
І п’яний вітер поволікся по гілках.

Слізьми захлиналася:
— Я не хочу дивитися
на цей кривавий банкет!

А лісова луна реготалась,
І п’яний вітер волікся по гілках.

Стояла —
Як смерть бліда.

Тільки лісова луна реготалась,
І п’яний вітер ґвалтував гілки.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.