Ті світ рятують, інші — шкури,
ті ж, не догнавши, що й почім,
впустивши вуса на бандури.
Дажбога слинять на печі.
А павучок сплітає линви
та смокче мух і викида.
Так і залишились малими,
без зав’язі і без плода,
чекаємо багатства й злету,
жидів і долю кленучи.
Світ — у мережі Інтернету,
ми — в павутинні на печі.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »