Темні заплакані вулиці.
Іноді крикне авто.
Місяць над мурами щулиться...
Дощ.

Мимо пройшла, подивилася,
гостро в обличчя: — Ходім.—
Хто це на місяці вила взяв,
кров на лиці молодім?..

Кличе смуглява нальотчиця,
і малиновий платок
тепло на вітрі полощеться...
постріли... кроки... гудок...

Піде. А руки заломлені.
Я ж нахилюсь до вікна.
Очі в останньому пломені...
В зуби — холодний наган.

Темні заплакані вулиці.
Іноді крикне авто.
Місяць над мурами щулиться...
Дощ.