Павло Гірник

Те, що нині стоїть

Те, що нині стоїть,

а тоді ще й себе обступає

У повітрі, де стало усім і води, і вини,
Все одно озивається звідти, де часу

не гають,

Звідки не повертаються і

не відходять у сни.

Не питай, де та правда,

яка не тримається слова,

Яка довго й повільно себе

проти сонця снує…

Просто якось прокинься —

і просто живий і здоровий,

А як муляє трохи душа, то,

напевне, на те вона є.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle