Іти від тебе —
кидатися головою вниз
у фіолетову глибінь
бузкового від пахощів
вечора.

Іти від тебе —
тонути
у божевільному кружлянні
березового листя,
закутаного в прозорий серпанок
густого проміння.

Іти від тебе —
провалюватися
в безодню,
глибшу за найглибшу криницю,
до двох струмків,
які зливаються в одну річку,
і плакати зі щастя
над чистотою лілеї,
думаючи про суть.

Іти від тебе —
не озиратися,
щоб не сполохати
блакитної квітки,
витканої з морської піни
і пофарбованої вогнем.