Павло Гірник

Та відколи, поете, і голос, і музику

Та відколи, поете, і голос, і музику,
І віддавна хрещатий вогонь рукава
Ти зв’язав у тугенькі приношені вузлики
І знічев’я назвав — застарілі слова?

Слів нема застарілих!

Є вбиті, понищені,

Дистрофічні з колиски, сухотні і злі.
Відвівай випадкові, бо мислиш не віршами,
А високим прийдешнім своєї землі.

Віща кобза до тебе колись забалакає
І спитає не якось, а так, як завжди,
Чи потурчився ради нещасного лакомства
Під всіма канчуками крутої біди.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle