Павло Гірник

Сину мій!

Сину мій!

Передсвітній зорі,

Вовкуватим вітрам в димарі,
Журавлям, що на крила беруть

мою стомлену душу,

І оцій милосердній землі,
До якої рушаю в імлі,
Помолися, мій сину,

бо я

вже не мушу.

Є свобода і шлях по золі,
І під голову грудка землі,
І останні слова при вогні,

від якого загину.

Просто неба у ніч грозову,
Засвітивши свічу воскову,
Сину,

голосе мій,

помолися за Україну.

1994

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle