Павло Гірник

Сину мій!

Сину мій!

Передсвітній зорі,

Вовкуватим вітрам в димарі,
Журавлям, що на крила беруть

мою стомлену душу,

І оцій милосердній землі,
До якої рушаю в імлі,
Помолися, мій сину,

бо я

вже не мушу.

Є свобода і шлях по золі,
І під голову грудка землі,
І останні слова при вогні,

від якого загину.

Просто неба у ніч грозову,
Засвітивши свічу воскову,
Сину,

голосе мій,

помолися за Україну.

1994

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle