Павло Гірник

Сину мій!

Сину мій!

Передсвітній зорі,

Вовкуватим вітрам в димарі,
Журавлям, що на крила беруть

мою стомлену душу,

І оцій милосердній землі,
До якої рушаю в імлі,
Помолися, мій сину,

бо я

вже не мушу.

Є свобода і шлях по золі,
І під голову грудка землі,
І останні слова при вогні,

від якого загину.

Просто неба у ніч грозову,
Засвітивши свічу воскову,
Сину,

голосе мій,

помолися за Україну.

1994