Від зорі до зорі –
у роботі,
у злетах,
у плаванні –
шлях озорюють нам прапори
переможні, навічно прославлені.
Від зорі до зорі –
вітром Жовтня і сонцем наповнені –
наді мною шумлять прапори,
що з батьками пройшли крізь полум'я.
Від зорі до зорі
чую серцем, думками і подихом:
височать, майорять прапори –
наші рідні, осяяні подвигом.
Від зорі до зорі
ми у наступі – творим і діємо.
на прапори, наближаючи
днину омріяну.
Від зорі до зорі
ми турботах всією родиною,
Бойові, трудові прапори
над моєю цвітуть Батьківщиною.
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою…
Читати далі »
Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне. Любити жінку – цілувати слід, де йшла вона і думала про мене…
Читати далі »
Священного братерства хліб несу, немов ужинок з поля. Не одцвітае серця цвіт, не заростає братства слід…
Читати далі »
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось…
Читати далі »
Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні…
Читати далі »