Надія Кир’ян

Сумне левенятко

Світилися зорі. Заснуло село.
Сумне левенятко доріжкою йшло.
На вулицях темних ніде ні машини —
Ішло левенятко — і не спішило.
До ранку далеко. Ще довше до літа.
Звірятко замріяно нюхало квіти.
Хоч квіти навколо росли крижані —
Весно запахли сьогодні вони.
А зорі гойдалися і пустотливо
Пухнастому звіру куйовдили гриву.
Оте левенятко, красиве й сумне
Пройшло, та чомусь не впізнало мене.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle