Павло Гірник

Стукіт, стукіт нічний…

Стукіт, стукіт нічний…

Не кривдуй — відчини.

Сонні губи цілуй полохливій дружині
І наосліп іди до дверей…

А вони

Вже сахнулися пріч од кривавої тіні,

Вже узявся мороз на слизькому вікні
І розпачливий крик покотився по сходах…
Стукіт, стукіт нічний.

І тобі. І мені.

І Вітчизні твоїй. І моєму народу.

Як мені рятувати тебе від біди,
Як від чорної туги себе рятувати?
…Ти постукай мені уночі. Ти прийди.
В мене двері назавжди відчинені, брате.

1994

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle