Ти йшла по вулицi зi мною
Усмiхнена, як гожий ранок,
I показала ти рукою:
– Поглянь! Ось там є мiй коханок.
I щось було в тiм словi скрите,
Як втiха iз любовним шалом.
Та моє серце вже пробите
Словами тими, мов кинджалом.
А я смiявся, мов на сценi
Паяц, що власне щастя втратив.
Твiй глум, слова твої шаленi
Страшнiшi присуду Пилата.
А вiн, щасливий твiй любовник,
Iшов так гордо, так безжурно,–
Не знав, чим серце моє повне,
Що муза ти мого «Ноктюрна»...
Зродились ми великої години З пожеж війни і з полум’я вогнів, Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гніт і гнів на ворогів…
Читати далі »
На заході війна згасає блиском ватри. На сході палахтить червоний, лютий гнів. А до гуцульських сіл прийшли військові карти, Щоб легіні пішли обороняти Львів…
Читати далі »
Ти покохала другого, кохана. Надарма зов пiсень. Бо той твiй другий – буря провесняна, А я осiннiй день…
Читати далі »
То нiч була холодна i понура, То нiч була сльотава i сумна. Над мiстом люто скаженiла буря I плакала дощами край вiкна…
Читати далі »
Олена Теліга ще в ранній молодості зачитувалась українською, російською та чеською поезією, під її впливом удосконалювала свої засоби поетичного вислову…
Читати далі »