Пантелеймон Куліш

Степова сіножать

Ой по Дону, по Дону,
По крутому бережку,
Там село поуз село
Мов квітками процвіло.

Без границі й без конця,
Від конця та й до конця
Зеленіє степ кругом
З предку-віку облогом.

Ой ви, степи, ви, поля!
Втіхо, розкоше моя!
Ви широко розляглись,
Аж до моря подались.

Я не сам собою к вам
У гостину завітав:
Наготовив я припас -
Гостру кісоньку про вас.

По безкрайому степу
Здавна хочу погулять,
Силу свою молоду
Добрим людям показать.

Гей ти, косо, розгуляйсь!
Ти, рученько, розмахайсь!
Повінь, вітре буйненький,
На чистий вид, повненький!

А ти, траво, хвилюйся!
А ти, око, любуйся!
Золота моя коса,
Горда, пишная краса!

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle