Нема безсмертних в цьому світі,
Нема і вічно молодих.
Руйнує старість непривітна
Останні юності сліди.
Ось зморщок витиснула пряжу
Густу на шкірі, мов клеймо,
І прикру правду в вічі кажуть
Мені дзеркала і трюмо.
Паломниця вже на путі є,
До мене йде, не поспіша.
Кажу їй: знай, що не старіє,
Що молода моя душа.
То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »