Марта Тарнавська

Старість

Нема безсмертних в цьому світі,
Нема і вічно молодих.
Руйнує старість непривітна
Останні юності сліди.

Ось зморщок витиснула пряжу
Густу на шкірі, мов клеймо,
І прикру правду в вічі кажуть
Мені дзеркала і трюмо.

Паломниця вже на путі є,
До мене йде, не поспіша.
Кажу їй: знай, що не старіє,
Що молода моя душа.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle