Сміється Гоголь, як сміється дзвінко!
А плаче як –
Того ніхто не зна.
Упала на дописану сторінку
Гірка сльоза, не перша, не одна.
Дивлюсь на Гоголя:
В печалі мудрі очі,
Безсмертна посмішка не гасне на губах.
Із «Мертвих душ» захланні морди вовчі
Гарцюють на осідланих гробах.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »