Марта Тарнавська

Смерть

Раніш не було ще смертi,
потім тінь її доростала до тіні моєї на міру,
потім знову ж лежала об кут оперта,
неначе в рулоні папірус.

А сьогодні вона під рукою щоденно,
кожна ніч моя нею багата,
і чекає — близька і моя — на мене,
мов книжка ще не розтята.