Слова не штампують, як мідну грошву,
Хоч штампи-шрифти знакомиті здавна.
Слова мають серце і душу живу.
їм так, як і людям, потрібна весна
Під сонячним небом, на щедрому полі.
їм простору треба, крилатої волі,
Родини близької, і рідної хати,
І новонароджень в устах немовляти.
Найбільше їх щастя – поезії мова:
В ній подвиг, і пам'ять,
І совість – од слова.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »