Занадто я тебе любив,
Тому тебе я втратив.
Так сонце спалює в день жнив
Колосся непожате.
Я був слiпцем, я отемнiв
Зi щастя та iз муки.
I жаль, i шал, i лють, i гнiв
Кидав тобi з розпуки.
Нераз слiпець собi знайде
Перлину край дороги,
Але видющий украде –
I знов слiпець убогий.
..............................
Лежить проклiн, важкий проклiн
На долi чоловiка:
Лиш те цiнити вмiє вiн,
Що втрачене навiки.
А що здобуте, те вiн сам
Руйнує, як умiє.
I щастя все явиться нам
Лише у снах i мрiї.
Прогнав тебе, прогнав я сам,
А нинi – ув одчаю,
Молюсь невiдомим богам:
«Вернiть її, благаю!»
Зродились ми великої години З пожеж війни і з полум’я вогнів, Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гніт і гнів на ворогів…
Читати далі »
На заході війна згасає блиском ватри. На сході палахтить червоний, лютий гнів. А до гуцульських сіл прийшли військові карти, Щоб легіні пішли обороняти Львів…
Читати далі »
Ти покохала другого, кохана. Надарма зов пiсень. Бо той твiй другий – буря провесняна, А я осiннiй день…
Читати далі »
То нiч була холодна i понура, То нiч була сльотава i сумна. Над мiстом люто скаженiла буря I плакала дощами край вiкна…
Читати далі »
Олена Теліга ще в ранній молодості зачитувалась українською, російською та чеською поезією, під її впливом удосконалювала свої засоби поетичного вислову…
Читати далі »