Олесь Бабій

Сліпець

Занадто я тебе любив,
Тому тебе я втратив.
Так сонце спалює в день жнив
Колосся непожате.

Я був слiпцем, я отемнiв
Зi щастя та iз муки.
I жаль, i шал, i лють, i гнiв
Кидав тобi з розпуки.

Нераз слiпець собi знайде
Перлину край дороги,
Але видющий украде –
I знов слiпець убогий.
..............................
Лежить проклiн, важкий проклiн
На долi чоловiка:
Лиш те цiнити вмiє вiн,
Що втрачене навiки.

А що здобуте, те вiн сам
Руйнує, як умiє.
I щастя все явиться нам
Лише у снах i мрiї.

Прогнав тебе, прогнав я сам,
А нинi – ув одчаю,
Молюсь невiдомим богам:
«Вернiть її, благаю!»

 

Із збірки "За щастя оманою..." Жмуток другий. 1930 р.

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Олесь Бабій»