Сюркочуть коники в траві.
Земля важка і розімліла.
Душа не відчуває тіла —
слова пригадує живі.
Любити, вірити, рости…
Чи щось вони для тебе значать?
Купальська ніч від зір гаряча
і прохолодна — від роси.
Купальське коло… Хто його,
не розірвавши, зрозуміє?..
Немає нас. Горить вогонь.
Живий і владний, як обійми.
Старий учитель. Все обличчя в шрамах. Худий і безпорадний до жалю. У нього був потертий жовтий ранець, і старомодний сірий капелюх…
Читати далі »
Ковток повітря. Ще один ковток. Звичайний. Звичний. Може, не останній. Земля зробила ще один виток навкруг осі, біля космічних станцій…
Читати далі »
Дощ іде. Субота. Суєта. Поїзд зупиняється у Галичі. У житті з'являються прогалини, і німує слово на устах…
Читати далі »
Містерія… Це таїнство життя? Чи тільки реквізити балаганні, для зручності загорнуті у стяг високого і чистого кохання…
Читати далі »
Я так люблю твої листи — і сумовиті, і лукаві. Ні в одержимості, ні в славі не відчуваю повноти…
Читати далі »