Галина Паламарчук

Сірі вертикальні стіни лабіринту

Сірі вертикальні стіни лабіринту,
а за ним стелиться Луг і жебонить Річка.
то ближче, то далі.
дві сторони медалі,
як сказали б аборигени.
веде, веде та Аріадна,
не маю Покровителів упливових
серед них.
веде мене сіра стіна
з одного і з другого боку,
і надія попереду
між сірими стулками стін, —
але надію до уваги не братимем:
хіба ми її бачили?
стіни — це інше:
надійні, близькі, звичні.
пиши собі вірші.
а у хвилини критичні
той шелест, і шерех, і те жебоніння слухай.
і покладайся на Духа.
а може, вдасться ще вийти?
крутись, як білка в колесі.
а стіни навколо всі
сірі. І високі-високі.
і дай собі спокій.
і проси собі сили.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle