Ліна Костенко

Сходить сонце

Сходить сонце, ясний обагрянок
Заглядає у вічі мені:
А чи добрий у мене ранок,
Чи не плакала я вві сні?

Ранок – добрий.
А ночі, ночі!
Снишся ти і чужі краї…

Плакали сині очі.
Плакали сірі очі.
Плакала чорні очі.
І всі – мої.

 

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Ліна Костенко»