Павло Гірник

Щороку сіймо не ті самі зерна.

Щороку сіймо не ті самі зерна.
Сад по завіях зацвітає знову.
Лише брехня — колишня і модерна
Товклась ціпами часу на полову.

Боли мене, свободо неошукана,
Жали мене, обачність нехолопна,
Миніть, жалі, до кореня обчухрані
І кладочка в дорозі самотопна!

Чи вже такі ми долею мізерні,
Чи серце розманіжилось до репету?
Щороку сіймо не ті самі зерна.
Печуть хлібині руки непорепані.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle