Щоб воскресити славні імена
Людей, которі безвісти пропали,–
Вони б огнем червоним запалали,
Як їх серця, коли була війна.
Та їх могили мовчазними стали,
І хто в могилах, так ніхто й не зна.
Ця невідомість і гірка, й страшна,
Вона від нас героїв заховала.
Як білий сніг, до материнських кіс
Печаль припала. Вже немає сліз,
Лише у серці жевріє чекання.
Солдати! Може, та згадає хтось,
Кого вогонь спалив серед колось...
Полегшіть матері її страждання!
Вечорами пахнуть матіоли, Тихо листям липа шелестить. Я тебе люблю і вже ніколи У житті не зможу розлюбить…
Читати далі »
Під чорноземом, Під суглинками і пісками Пролежало скіфське зерно віками В невеличкім кургані…
Читати далі »
І на Вкраїні білі ночі! Це коли ніжним білим цвітом Черешні в селах зацвітають, Коли в садах буяє повінь…
Читати далі »
Мене питають: «Ти чого мовчиш? Чого задуманий, зажурений сидиш?» А що сказати їм – не відаю, не знаю: Я в мить таку з тобою розмовляю…
Читати далі »
Я маленький, я русявий... А мати ласкаво: «Ходім, сину, до берега, Будем рогіз рвати…
Читати далі »