Анатолій Таран

Що ж ти, пташе, прилетів зарано

– Що ж ти, пташе, прилетів зарано
з вирію, від теплої землі,–
сплять іще і трави, і тюльпани
і дрімають проліски малі?

– Що ж, хіба немає порятунку?
Не страшна минуща самота.
Полечу проклюну першу бруньку,
щоб було над чим защебетать.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle