Що хулою протята хвала?
Що хвалою протята зневидь?
В темно-синю глибінь села
Матіола розкинула невід.
Хлюпотить на обличчях слів
Лоскотливий цнотливий легіт…
Тягнуть вишні до берега снів
Матіоли невидимий невід.
Попідтинню лопух лопотить,
Наче світ мій водневий знелюдів.
Ледь тріпочуться сині хати
В матіольному синьому неводі.
У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів і беріз, У синьому небі з берези і дуба…
Читати далі »
Цю жінку я люблю. Така моя печаль. Така моя тривога і турбота. У страсі скінчив ніч і в страсі день почав. Від страху і до страху ця любота…
Читати далі »
Я сів не в той літак Спочатку Думав я Що сів у той літак…
Читати далі »
Не говори, не говори Про світанковий яр, Там сплять прощання явори Під вибухами хмар…
Читати далі »
Сміятись вам, мовчати вами, Вашим ім'ям сповнять гортань І тихотихими губами Проміння пальчиків гортать…
Читати далі »