Ще пахне літом
скошена трава,
ще пісня не лаштується у вирій,
але потроху черствіють слова
ще вчора, мов птахи,
відкриті й щирі.
Нещадно зрима часу течія:
я був тобі ковтком води за спеки
та ось тепер — байдужий і далекий,
хоча й не згасла нагла печія…
Не мрій про лік,
що зцілює серця,
коли тим ліком стали сигарети!
Веселкою Спасенної планети
всміхнеться нам ще заповідь оця:
любіться так, як любляться слова,
коли вони ясні, правдиві й щирі…
…Ще пісні нашій
тільки сниться вирій,
ще пахне літом скошена трава.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »