Не втримаюсь на щасті.
Тільки мить,
Лиш мить щаслива,
Як весняна злива,
Струною сонця
В пальцях задзвенить…
І здаленіє дзвін.
І загуде здаля.
Здаля так тихо дзвін гуде і манить,
Мов яблуко у білому тумані,
Червоне яблуко, що котиться на шлях.
І я за яблуком тихесенько піду.
Курним шляхом піду все далі й далі…
І добреду до дзвоників конвалій
Чи синіх дзвоників…
А може, упаду,
Спіткнувшися об цю
Щасливу мить,
Таку щасливу,
Як весняна злива,
Що так у пальцях
Солодко дзвенить…