Серед небесного гулу,
серед земного дзвону,
серед людського реготу,
серед машинного скреготу;
поміж сходом буро-червоним
і заходом синьо-креповим,
між смутком і радістю
(справді!)
блукало серденько…
Так, заблукало серденько.
А русяве хлоп’ятко,
Зловивши його на долоньку,
За-спі-ва-лонь-ко:
“Зозулько, зозулько,
де твоя хатка?”
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »